Семінаристи послужили під час освячення храму на селекційній станції с. Мала Вільшанка (Білоцерківський район, Київська обл.)

Семінаристи послужили під час освячення храму на селекційній станції с. Мала Вільшанка (Білоцерківський район, Київська обл.)
Листопад 22 11:56 2018 коментарів 2002 переглядів

21 листопада, у день, коли Христова Церква святкує собор архистратига Михаїла та інших небесних сил безтілесних, відбулося освячення храму на честь цього святого архистратига на селекційній станції с. Мала Вільшанка, Білоцерківського району, Київської області.

Освячення храму здійснив владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської Архиєпархії, який по звершенні чину освячення очолив Архиєрейську Божественну Літургію. Разом із єпископом співслужив о. Ігор Гріщенко та священики Київської Архиєпархії. Брати Київської семінарії провадили Богослужіння співом та допомагали у якості прислуги.

Під час проповіді владика Йосиф промовив:

«Як важливо, що хтось пам’ятає ім’я мого батька, як важливо, що хтось покличе мою дитину по імені, як важливо, що керівник знає мене не тільки по прізвищу, як важливо, що в день іменин хтось, пам’ятаючи моє ім’я, надішле мені повідомлення, вітаючи з празником. Всі ми, немовби, помазані кожним своїм іменем, і кожен прикрашує своє ім’я. Скільки в Україні Назаріїв через те, що був Яремчук – чудовий співак, який популяризував українську пісню і просто жив нею. Скільки в нас Тарасів, тому що був один Тарас, який, зберігши наше рідне слово, зберіг цілу українську націю, скільки Соломій, тому що була Крушельницька, яка прославила європейську оперну сцену, а ще був у нас Петро Могила, князь Ярослав і рівноапостольний Володимир, і княгиня Ольга. Ще був у нас Митрополит Андрей Шептицький… Імена, які прикрашують. Люди, які прикрашують своїм життям свої імена. І нам хочеться взоруватися на них, нам хочеться, щоб наші діти та онуки мали цей дух, бо перед ними хтось у цьому світі торував свою земну дорогу, перед нами хтось жив так, як ми, і мав силу і наснагу боротися з гріхом за чистоту власного серця і досягнув при помочі Божій, при молитві, при діянні Святого Духа якихось надзвичайних горизонтів. Святі, праведні, мученики так любили, що аж до кінця віддавали своє життя. Тому ці люди для нас сьогодні є дороговказом. Ім’я – воно справді важливе. Бо скажуть ті, що займаються енергетикою, що кожне ім’я несе своє енергетичне наповнення. Ми як християни, скажемо, що кожен храм душі (яким є кожна людина, бо каже Господь, що ви є храмом Святого Духа) посвячений тому чи іншому святому, який для нас є заступником на Небі. Кожному християнському храмові, яким є кожна людина, кожен із нас, на охорону його дверей, брам його душі є поставлений ангел-охоронець, який береже цей храм, чистоту цього храму, велич цього храму, бо він є храмом Святого Духа. Прийшли апостоли до свого вчителя Ісуса Христа повні натхнення і піднесення. Їм вдалося: вони зробили надзвичайне чудо, надзвичайне діло – вони іменем Христа оздоровляли, приводили до повного фізичного і духовного здоров’я і зрозуміли, що навіть духи, духи нечисті, злі підкоряються імені Христовому. Кожний із нас таким учинком зрадів би. Так зробили апостоли. Але Христос якось охолодив їхнє піднесення, мовивши про щось більше і про щось важливіше. Бо духи корилися апостолам задля імені Христа. Він сказав: «Не тіштеся, а радійте з того, що імена ваші записані на небі» (Лк. 10, 20). Ми дуже часто не задумуємося над певними словами… ми не завжди зупиняємо свою увагу на те, що говоримо. Навіть, коли йдеться про словами нашої розмови з Богом, тобто молитви. І у цій молитві, котру знає кожний християнин, молитві, котру навчив нас сам Господь Ісус Христос, Цар і Спаситель світу, ми кажемо, нехай святиться ім’я твоє. Ми проголошуємо щоразу це святе ім’я Боже. Ми, як християни, повинні боятися зайвий раз без поваги і слави згадувати Боже ім’я. Такого відношення навчив нас сам Господь до імені Бога, до імені Христа. Але на тому самому рівні ми маємо будувати свої міжлюдські стосунки. Скажімо, ми дуже часто говоримо про велич ікон, вишитих чи мальованих, чудотворних чи простих ікон, мальованих простими сільськими майстрами. Ми німуємо перед великими сакральними іконостасами чи в Козільці, чи в Києво-Печерській Лаврі, чи в Святій Софії. Але кожен із нас, як храм Святого Духа, – це жива ікона Божа, назнаменована Богом через ласку хрещення іменем. Тому у цьому світлі свого стосунку, свого відношення до ікони Божої, до імені Божого ми маємо будувати своє відношення одні до одного. Певно, наше життя чимось ознаменоване. Ми несемо, очевидно, генетичний код своїх батьків, свого коріння. Ми здобуваємо цей світ, борючись за чистоту думок, діл, кроків життєвих. І якщо справді знаємо, де шукати сили, де підзарядити свій душевний «айфон-телефон», де включитися, щоб набратися тої енергетики, знаємо, що ця уся наша сила у Бозі і з Богом, тоді нам підвладні здобутки у цьому світі. Тоді храм нашої душі буде справді сяяти святістю і чистотою. Коли пам’ятаємо, що на брамах нашого храму – храму нашої душі – стоїть ангел-хоронитель…

Якщо говорити сьогодні про заступництво ангелів, Україна сьогодні святкує архистратига Божого Михаїла. Властиво, це архангел, який на небесних просторах поборов зло, який видав війну тим, хто збунтувався проти Бога. І моттом його життя є «Хто, яко Бог?». Мабуть, кожен християнин на щиті свого життя, як заборону від злого і злої долі, злого духа і гріха, як злого, має поставити собі оце життєве мотто архистратига Михаїла. Сьогодні цей празник по-особливому має святкуватися в Києві, тому що Київ – посвячений опіці архангела Михаїла. Мабуть, нам сьогодні дорогий Він. Бо Він, як воїн, оборонець Божої правди, Божої слави, Божого діла стоїть на ікони завжди з вогненним мечем і щитом, так потрібен Він сьогодні нам в Україні, особливо на Донбасі; так потрібен нам цей дух, але Святий Дух захисника, щоб кожен «Михаїл», який сидить сьогодні в окопах на Донбасі, боронив рідну землю не із ненависті до ворога, а з любові до України, народу, держави і Церкви. І тоді, мабуть, так, як архистратиг Михаїл з любові до Бога перемагав на небесних просторах злих ангелів, диявола, так само архистратиг Божий Михаїл заступиться за нас, як народ, землю і державу. Особливо, мабуть, наша перемога, наша нездоланність кується не десь, а на кордонах моєї власної душі, кожного з нас. Якщо ми не допустимо до себе зла, гріха, злих діл, якщо станемо разом із архангелом Михаїла на обороні власного храму – буде він добрим, святим, будуть між нами людьми справді добрезні святі стосунки. Бо тут, у душі і серці кожного, починається наша перемога.

Сьогодні ми освятили цей, може, скромний храм, дерев’яний храм на честь і славу святого Архистартига Михаїла. Бо чомусь вибрано покровителем цього села архистратига Божого. Мабуть, хотів Він тут з вами бути, вас боронити і за вас заступатися і молитися. Справді, невимовно тішуся тою великою Божою добротою, заступництвом і посередництвом св. арх. Михаїла, що нарешті ми з того темного вестибюлю, з того, з якого починали, молимося у світлому, дерев’яному «еко-храмові», який пахне нашою карпатською живицею, який дихає духом карпатських гір, смерек і теж щось нам має сказати.

«Не тіштеся, що духи вам коряться, радійте з того, що імена ваші записані на небі» (Лк. 10, 20). Дуже часто приходимо голосувати, і хоч багатьом здається, що від його голосу багато не залежить, але буває ти не раз приходиш на голосування, а тебе нема в списках. Прикро. Бо кожному здається, що його голос таки щось вартує, його ім’я в цьому світі щось вартує. Вірмо, що Бог прийшов у цей світ задля нашого імені, задля спасення храму нашої душі, що через ласку хрещення ми всі записані в книзі Божого життя, щасливої вічності, яка, очевидно, сама по собі не приходить. Ми мусимо боротися за Бога у власній душі. Ми мусили боротися за те, щоби поставити тут храм. Ми мусили прикласти руку, може якогось гроша, якоїсь доброї волі, молитви, співдіяння. Само собою нічого у світі цьому не діється, і спасення теж осягається трудом. Бо тільки, каже Христос, ті, що застосовують силу, здобувають Царство Небесне (Мт. 11, 12). Треба хотіти, треба бажати, щоби твоє ім’я залишилося, було записане в книзі Божого життя – життя вічного. А для того, як із рідним татом і мамою, треба мати діалог, треба з ними розмовляти, треба до них зайти, приїхати, потелефонувати, розрадити. Бог хоче нашого серця, нічого більшого. Хоче стосунків, таких, як є між нами тут, на землі. Бо все небесне починається тут, на землі, і все високе гідне і вічне починається для нас, земних людей, у тому часі, в якому ми живемо і в якому ми є. І наше спасіння буде куватися у тому храмі. Бо тут маємо каятися зі своїх гріхів, маємо принести за посередництвом священика Богові жертву безкровну за гріхи свої і цілого народу. Маємо тут молитися за наших померлих і благати здоров’я для наших дітей та онуків, за благодатні майові дощі, щоб зростали врожаї, достигав хліб…

Дай Боже, щоб нікому з вас не забракло тої радості, про яку каже Господь: радійте, що імена ваші записані на небі. Ходіть до Церкви з любові до Бога, не зі страху перед карою, перед нещасливою вічністю. Любіть Бога, бо Він перший полюбив усіх нас відвічною любов’ю. Культивуйте цю любов як добре насіння на доброму українському ґрунті. Справді, перемагайте зло глобальне, яке сьогодні є в Україні, тут, у себе в селі через власну любов, через позитивну мотивацію. Перестаньмо нарікати, перестаньмо судити і критикувати всіх. Справді зробімося народом позитивним, добрим, світлим і ясним. І ця світлість і ясність неодмінно пошириться на всю Україну, на всю нашу Церкву, на кожному християнську душу. Тому з нагоди цього празника посвячення святого храму Божого бажаю, щоби архистратиг навіть не стояв тут, під церквою, перед дверима, але щоб стояв на дверях ваших домів, помешкань і душ. Щоби благословив вас бути дітьми Божими на спасення і ширення Божого Царства на землі…».

Після Архиєрейської Божественної Літургії владика Йосиф привітав іменинників, а також всіх парафіян зі святом архистратига Михаїла. Опісля з подячним словом до владики і вірних звернувся о. Ігор Гріщенко, адміністратор парафії.

Після вручення подячних грамот відбулося освячення хреста і мирування усіх вірних.

Медіа-центр КТДС ім. арх. Гавриїла

Фото: Київська Архиєпархія