Собор трьох великих вселенських вчителів

Василя Великого, Григорія Богослова та Йоана Золотоустого

 

Встановлення празника трьом вселенським вчителям Василію Великому, Григорію Богослову та Йоану Золотоустому спричинили довгі суперечки серед народу Константинополя про те, кому з трьох святителів слід віддавати перевагу. Кожен з великих святителів здавався для його послідовників найбільшим. Це створило серед християн церковні чвари: одні називали себе василіанами, інші — григоріанами, треті — йоанітами.

 

З волі Божої, в 1084 році митрополиту Євхаїтському Івану з’явилися три святителі і оголосивши, що вони рівні перед Богом, наказали припинити суперечки і встановити загальний день святкування їх пам’яті. «Ми рівні перед Богом, як ти бачиш, нема в нас ні розділення, ні якоїсь протидії один одному. Кожен з нас окремо, свого часу, натхнений Божественним Духом, написав відповідні повчання для спасіння людей. Чого ми навчилися сокровенно, то передали явно людям. Немає між нами ні першого, ні другого. Якщо ти посилаєшся на одного, то з тим згодні й обидва інші. Тому, повели припинити суперечки щодо нас, бо як за життя, так і після кончини, ми маємо турботу про те, щоб привести до миру і однодумності краї вселенної. З огляду на це, з’єднай в один день пам’ять про нас і, як годиться тобі, склади нам святкову службу, а іншим передай, що ми маємо у Бога рівне достоїнство. Тим, хто звершує пам’ять про нас, ми будемо заступниками до спасіння

Сказавши це єпископу, вони стали підніматися на небо, сяючи невимовним світлом і називаючи ім’я один одного. Блаженний єпископ Іван негайно відновив мир між ворогуючими, так як він був мужем великим у чеснотах і відомим у любомудрії. Він встановив свято Трьох Святителів, як і повеліли йому святі, і заповідав церквам святкувати його з належною урочистістю. У цьому ясно виявилася мудрість великого мужа, бо він побачив, що в місяці січні відбувається пам’ять усіх трьох святителів, а саме: у перший день — Василія Великого, у двадцять п’ятий — божественного Григорія, а в двадцять сьомий — святого Золотоустого, — то він з’єднав їх у тридцятий день того ж місяця, увінчавши святкування їх пам’яті канонами, тропарями й похвалами, як це й належало.

Святителі жили у IV-V ст. — це був час зіткнення язичницької і християнської традицій. Вже були укази про закриття язичницьких капищ та заборони жертвоприношень, але відразу ж за огорожею церкви починалося попереднє життя: все ще діяли язичницькі храми, навчали язичницькі вчителі. Натомість в храмах, святителі вияснювали вчення про Святу Трійцю, боролися з єресями, проповідували самовідданість і високу моральність, вони активно займалися громадською діяльністю, очолювали єпископські кафедри Візантійської імперії.

Життя і твори трьох святителів допомагають зрозуміти, як відбувалася взаємодія античної спадщини з християнською вірою у свідомості інтелектуальної еліти римського суспільства, як закладалися основи єднання віри і розуму, науки, освідченості, що не суперечить справжнїй побожності. Святителі не заперечували світської культури, а закликали вивчати її «...уподібнюючись бджолам, які сідають не на всі квіти одночасно, а із тих, на які насідають, не все намагаються забрати, але, узявши, що придатне для їхньої справи, інше ж залишають недоторканим» (Василь Великий. До юнаків. Про те, як користуватися язичницькими творами).

Святий Василій Великий перевершив у книжній мудрості не тільки вчителів свого часу, але і найдавніших: він не лише пройшов усю науку красномовства, але й добре вивчив філософію. Проводив боговгодне життя, сповнене безсрібністю і цнотливістю, він був зведений на архієрейський престол маючи сорок років життя. За своє коротке, але велике чеснотливе та боговгодне життя був названий «великим».

Святий Григорій Богослов був настільки великий, що якби можна було створити людський образ і стовп, складений по частинах зі всіх чеснот, то він був би подібний великому Григорію. Просяявши своїм святим життям, він досягнув такої висоти у галузі богослов’я, що всіх перемагав своєю мудрістю, як у словесних суперечках, так і в тлумаченні догматів віри, за що й був названий «богословом».

Про Йоана Золотоустого справедливо можна ствердити, що він своєю мудрістю перевищив всіх еллінських мудреців, завдяки влучністю слова та переконливими проповідями. Святе Писання він тлумачив неперевершено, рівно ж своїми добрими ділами та боговгодністю він перевершував всіх. Він був ревним проповідником, справжнім прикладом милосердя і любові. За свій дар красномовства був названий «золотоустим».

 

Молитвами трьох святителів Господь Бог наш Ісус Христос, нехай збереже всіх нас в мирі і однодумності та нехай сподобить нас Небесного Свого Царства, бо Він благословений на віки вічні. Амінь.